|
 |
Разделы сайта |
|
|
|
|
Справка |
|
|
|
| |
 |
Товары и Услуги г. Черкассы и Черкасской области |
|
| |
|
Дворцы культуры г. Черкассы |
|
|
|
Городской дом культуры имени Ивана Кулика г. Черкассы |
 Украина,
18000, г. Черкассы,
ул. Благовестная, 170
тел. (0472) 325090
Дома культуры им. Кулика с 2012 г. размещен в новом помещении в Муниципальном центре развития города Черкассы (ранее дом культуры располагался в здании бывшего кинотеатра "Мир").
Во владении дома культуры находятся 13 кабинетов, два фойе, два танцевальных зала, киноконцертный зал на 450 мест.
Общая площадь помещений 1325 кв. м.
В доме культуры им. Кулика работают:
- любительский певчий коллектив "Радуга",
- инструментальный ансамбль "Акварели",
- мужской ансамбль "Орфей",
- народный ансамбль "Ярославна",
- любительский хор "Джерело",
- певчий ансамбль "Буднитай",
- детский певчий коллектив "Домисолька",
- певчее трио "Горицвет",
- танцевальные ансамбли "Каприз" и "Артания".
Информационный партнер: информационно-деловой Интернет-портал www.elit.ck.ua г. Черкассы - WEB-дизайн, создание Интернет-сайтов, техническая и информационная поддержка Вашего сайта в сети, Интернет-реклама, продвижение сайтов в сети Интернет.
Историческая справка.
Міський будинок культури м. Черкаси, носить ім'я відомого українського художника Івана Кулика з 1999 року.
Роки життя: 30.04.1923 р.-7.04.1995 р.
 Іван Онисимович народився у бідній багатодітній сім’ї в Моринцях Черкаської області. Настільною книгою в хатах тут поряд з Біблією був „Кобзар" Т.Г.Шевченка.
Ще із самого малечку хлопець познайомився з творами геніального земляка-односельця. Полум'яне, правдиве слово Тараса глибоко запало в душу. З прочитаного виникали дивні образи, які хотілося намалювати олівцем, фарбами.
У 1941 році закінчує Моринську середню школу, і вступає до Київського педагогічного інституту. Під час Великої Вітчизняної війни його разом з іншими насильно вивезли до Німеччини на примусові роботи. Там він працював у шахтах Ельзас-Лотарінгії та містечок Форбах і Штірінген.
Після перемоги Радянського Союзу, восени 1945 року визволених бранців повернули на Батьківщину.
Іван Онисимович працює у Моринцях завідуючим і культорганізатором Будинку культури, а 1946 року вступає до Київського училища прикладного мистецтва, факультет альфреско-живописний. Після його закінчення (1948) вступає до Київського художнього інституту на декоративний факультет, та через рік переводиться на факультет живопису. Навчається в класі видатного художника України К.Д. Трохименка.
Від свого вчителя перейняв любов до села, до рідної природи. Перші роботи датовані ще початком 50-х років і присвячені рідному селу - Моринцям. Дипломною роботою була картина „Дитячі роки Т.Г.Шевченка”.
Після інституту Іван Кулик потрапляє на роботу в м. Станіслав (нині Івано-Франківськ).
У 1964 році бере участь у підготовці до Шевченківських свят, є активним помічником у створенні музею етнографії у Моринцях.
З 1965 року живе і працює в Черкасах. Тут веде громадську роботу, бере участь у краєзнавчих експедиціях, збирає етнографічний матеріал.
За роки наполегливої роботи в мистецтві Іван Кулик створив чималу галерею портретів діячів нашої культури, подвижників духу Українського народу: Т.Г. Шевченка („Т. Шевченко. Роздуми"), Г. Сковороди, І. Нечуя-Левицького, І. Козловського, В. Стуса, В. Симоненка, О. Довженка.
Головна сила Куликового пензля - українське село. «Я виходець з села, вся моя творчість - сільська тематика. Можна сказати, що я живу, коли буваю в селі і малюю українські хатки, ставки, поля, луки... Люблю малювати сільських людей, в основному похилого віку, їх обличчя, руки - це географія тяжкої праці», - зізнався митець.
У 1973 році І.Кулика звинувачують у буржуазному українському націоналізмі та виключають із Спілки художників.
Для митця настав час випробувань: його творчість ігнорували, республіканські виставки не приймали художніх робіт. Років зо два не міг взагалі взяти пензля до рук. Лише природа вилікувала художника – створення пейзажів захопило його. Кожен твір відзначається свіжою композицією, створює особливий ліричний настрій у глядача.
Івана Онисимовича поновили у Спілці художників аж у 1988 році. І майже відразу була проведена у місті Умані персональна виставка, на якій експонувалися сто дві його роботи.
Близько сорока років плідно працював в українському станковому живопису Іван Онисимович Кулик. У його творчому доробку є епічні полотна, що тяжіють своєю філософською тематикою до монументальності, а поряд з ними - портрети, побутові картини, пейзажі, натюрморти. У кожному з цих жанрів художник засвідчив свій непересічний талант.
Творча спадщина майстра налічує більше п’ятиста творів. Людина надзвичайно щедрої вдачі, Іван Кулик подарував людям 256 картин.
В 1967 році сто картин подарував рідному селу - Моринці, а згідно його заповіту п’ятдесят робіт передано в Шевченківську школу мистецтв дружиною художника Луїзою Макарівною.
Іван Онисимович – учасник багатьох Всеукраїнських та обласних художніх виставок, твори його зберігаються в приватних колекціях та музеях Німеччини, Канади, США, в багатьох музеях України. |
| |
|
|
| |
|
 |
Культура и искусство |
|
|
| |
|
|
Полезные ссылки |
|
|
| Четвер | | -3° | -6° | | П’ятниця | | -1° | -5° | | Субота | | 0° | -1° | | Неділя | | +2° | -1° | | Понеділок | | +4° | -1° | | Вівторок | | +5° | +2° | Прогноз на тиждень
| |
|
|
Переводчик |
|
|
|
 |
Отправить СМС |
|
|
|
